GMK Center заперечує надлишок брухту в дискусії про експортні обмеження

Директор GMK Center Станіслав Зінченко виступив проти відкриття вільного експорту металобрухту з України, заявивши про відсутність надлишку сировини. Його коментар «Економічній правді» 21 жовтня переказує УНІАН. Це нова оцінка в дискусії про експортні обмеження, а не оголошене рішення уряду.

За наведеними в повідомленні даними, за сім місяців 2026 року металургійні комбінати закупили близько 900 тисяч тонн брухту — майже стільки ж, як торік. Водночас заготівля, за цими даними, скоротилася приблизно на 25%. Зінченко вважає, що тимчасові зупинки заводів після російських ударів не означають зникнення потреби в сировині.

У викладі УНІАН учасники галузі допускають як компроміс експорт лише підтвердженого надлишку після визначення внутрішніх потреб і резерву. Серед можливих механізмів згадані прозорі квоти, аукціони експортних ліцензій та мито незалежно від напрямку. Повідомлення не підтверджує затвердження цих пропозицій.

Європейська Бізнес Асоціація звернулася до уряду із закликом зберегти нульову квоту на експорт металобрухту, доки для всіх країн не діятиме однакове експортне мито. Про звернення до прем’єр-міністра Сергія Корецького повідомляє РБК-Україна.

Асоціація вважає металобрухт важливою сировиною для української металургії. Вона пропонує, якщо квоту скасують, встановити мито 180 євро за тонну строком на десять років незалежно від напрямку постачання. За наведеними EBA даними, у 2025 році експорт брухту чорних металів зріс на 53% — до 448,68 тисячі тонн.

Цифри щодо можливих втрат бюджету й вигод від переробки є оцінками асоціації та її учасників. У повідомленні йдеться про пропозицію бізнесу; рішення уряду про нову ставку чи зміну квоти не оголошено.

Оновлення 5 жовтня. РБК-Україна повідомляє про звернення компаній — членів EBA до Кабінету міністрів та Міністерства економіки щодо 2027 року. Вони закликають зберегти нульову квоту на експорт брухту, а в разі її скасування — встановити мито 180 євро за тонну для всіх напрямків з урахуванням міжнародних зобов’язань України. Компанії пояснюють позицію потребою забезпечити металургію сировиною, зберегти зайнятість і додану вартість усередині країни. Це уточнення вимог бізнесу на наступний рік, а не оголошення урядового рішення.