Коротко
У симуляціях нерівномірні викиди речовини скорочували прогнозований час стійкості зовнішньої Сонячної системи. Це модель майбутнього, а не близька загроза.
Група під керівництвом астронома Костянтина Батигіна змоделювала, як на орбіти зовнішніх планет може вплинути втрата маси Сонцем наприкінці його еволюції. Як переказує УНІАН із посиланням на AAS Nova, попередні розрахунки здебільшого припускали плавну втрату маси. Нова модель розглядає й окремі нерівномірні викиди, які можуть змінювати рух планет.
Коли викиди в моделі малі, орбіти залишаються відносно стійкими навіть після розширення через ослаблення сонячного тяжіння. За сильніших поштовхів зовнішні планети можуть втратити стабільність значно раніше, ніж у моделях плавної втрати маси. УНІАН повідомляє, що приблизно 40% симуляцій із параметрами, які дослідники вважають можливими для Сонця, показали руйнування або сильне розсіювання орбіт ще у фазі червоного гіганта. Близько 90% таких симуляцій дали цей результат у межах трьох мільярдів років.
Ці частки описують результати конкретних чисельних експериментів, а не ймовірність події для Землі на певну дату. У повідомленні йдеться про майбутні астрономічні масштаби часу та насамперед про планети-гіганти зовнішньої Сонячної системи. Висновки залежатимуть від реального характеру втрати маси Сонцем, який наперед точно визначити неможливо.